Власна генерація електроенергії для бізнесу в Україні

Підприємства встановлюють власні генеруючі установки, щоб підвищити енергетичну стійкість, зменшити залежність від зовнішнього постачання та, у передбачених законом випадках, продавати надлишок виробленої електроенергії. Правові вимоги залежать насамперед від того, чи відпускається електроенергія в мережу та чи здійснюється її продаж.

Матеріал призначений для українських та іноземних компаній, які планують в Україні проєкти власної генерації або зберігання енергії, зокрема сонячні електростанції, газові генератори чи когенераційні установки. Насамперед він адресований керівництву, фінансовим і комплаєнс-командам таких компаній.

Виробництво електроенергії виключно для власних потреб без мети продажу не потребує ліцензії на виробництво незалежно від встановленої потужності. Активний споживач може продавати надлишок електроенергії за механізмом самовиробництва. Приєднання, комерційний облік, зберігання енергії, будівельні, земельні та податкові вимоги перевіряються окремо.

1. Моделі власної генерації електроенергії для бізнесу

2. Ліцензування виробництва електроенергії

3. Активний споживач і механізм самовиробництва

4. Продаж надлишку електроенергії

5. Приєднання генеруючої установки до мережі

6. Зберігання електроенергії

7. Газова генерація та когенерація

8. Будівельні та земельні вимоги

9. Екологічні вимоги

10. Податки та імпорт обладнання

11. Гарантії походження та перевірка проєкту

Часті запитання

Як DLF може допомогти

1. Моделі власної генерації електроенергії для бізнесу

Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII не визначає власну генерацію електроенергії як окремий правовий режим. Статус підприємства залежить від фактичної моделі: лише власне споживання, механізм самовиробництва для активного споживача або діяльність на ринку електричної енергії в статусі виробника.

Перед вибором моделі для проєктів відновлюваної енергетики варто визначити, чи передбачається відпуск електричної енергії в мережу, продаж надлишку, використання накопичувача та участь у механізмах державної підтримки.

2. Ліцензування виробництва електроенергії

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії визначають, коли виробництво електроенергії підлягає ліцензуванню, та встановлюють винятки.

Для електроенергії, що виробляється без мети продажу та споживається для власних потреб підприємства, виробнича ліцензія не потрібна незалежно від встановленої потужності. В інших випадках, якщо не застосовується спеціальний виняток, виробництво електроенергії підлягає ліцензуванню, якщо перевищено один із двох порогів: понад 5 МВт на одній площадці вимірювання або понад 20 МВт сукупно на всіх площадках вимірювання.

До 1 січня 2028 року Закон № 4213-IX передбачає спеціальне правило для активних споживачів і третіх осіб, приєднаних до електричних мереж активних споживачів: таке виробництво вважається виробництвом електроенергії для власних потреб і не потребує ліцензії на виробництво, якщо встановлена потужність відповідних генеруючих електроустановок на одній площадці вимірювання не перевищує 20 МВт.

Незалежно від потужності ліцензія також потрібна для об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії, якщо виробництво електроенергії на ньому стимулюється «зеленим» тарифом або аукціонною ціною; для гідроенергії це правило застосовується лише до мікро-, міні- та малих гідроелектростанцій. Закон № 4777-IX, що набрав чинності у 2026 році, також змінив окремі правила щодо підтримки ВДЕ, зберігання енергії та приєднання.

3. Активний споживач і механізм самовиробництва

Активний споживач може одночасно споживати електроенергію, виробляти її, зберігати енергію та продавати вироблений або збережений надлишок, якщо така діяльність не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.

Механізм самовиробництва не обмежується відновлюваними джерелами енергії. Особливості газової генерації та когенерації розглянуто нижче.

Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами регулює, зокрема, розрахунки за таку електроенергію. Залежно від умов договору розрахунки можуть здійснюватися із взаємозаліком або без взаємозаліку; у другому випадку електроенергія, відпущена в мережу, та електроенергія, спожита з мережі, оплачуються окремо. Це фінансова модель розрахунків, а не перенесення невикористаних кВт·год на наступний період.

Ціна та порядок розрахунків залежать від категорії споживача, умов договору та чинних правил НКРЕКП. Для непобутових споживачів умови купівлі надлишку визначаються договором з електропостачальником з урахуванням цих правил.

4. Продаж надлишку електроенергії

У межах механізму самовиробництва покупцем надлишку є електропостачальник, з яким активний споживач уклав договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, а не оператор системи розподілу. Для побутових і малих непобутових споживачів законодавство також передбачає модель продажу постачальнику універсальних послуг.

Сам по собі продаж надлишку в межах механізму самовиробництва не перетворює активного споживача на електропостачальника кінцевим споживачам. Якщо підприємство продає електроенергію поза цим механізмом, застосовуються звичайні вимоги до продажу електроенергії на ринку, укладення договорів, комерційного обліку та врегулювання небалансів.

Окремим варіантом є пряма лінія. У випадках, коли законодавство вимагає погодження НКРЕКП, її будівництво та експлуатація здійснюються відповідно до Порядку погодження будівництва та експлуатації прямої лінії.

5. Приєднання генеруючої установки до мережі

Кодекс систем розподілу визначає технічні та документальні вимоги до приєднання на рівні системи розподілу. Для встановлення генеруючої установки споживачем Кодекс передбачає заяву за Додатком 11.

Для приєднаної до мережі установки, що не здійснює відпуску електроенергії в мережу, технічні вимоги оператора системи розподілу та вимоги до комерційного обліку не скасовуються лише через відсутність продажу. Для генеруючих установок, з яких передбачається відпуск електричної енергії в мережу, у тому числі за механізмом самовиробництва, оформлюються схема та інші документи, передбачені Кодексом для відповідної конфігурації.

Для генеруючої установки активного споживача з інверторним устаткуванням встановлена потужність визначається за номінальною активною електричною потужністю інверторного устаткування, підтвердженою технічною документацією або технічним паспортом. Перед реалізацією проєкту доцільно провести юридичну перевірку проєкту, зокрема технічної документації та необхідних дозволів.

Законодавство також передбачає гнучке приєднання, за якого дозволена потужність може обмежуватися відповідно до умов такого приєднання у разі мережевих обмежень. Для конкретного проєкту слід перевіряти редакцію Кодексу та рішення НКРЕКП, чинні на дату звернення.

6. Зберігання електроенергії

Закон № 2046-IX закріпив зберігання енергії як окремий вид діяльності. Установка зберігання енергії юридично не тотожна генеруючій установці.

За чинними правилами діяльність зі зберігання енергії підлягає ліцензуванню, якщо встановлена потужність установок зберігання енергії на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт. Закон передбачає винятки для окремих конфігурацій, тому ліцензійний статус слід оцінювати разом зі схемою приєднання та комерційного обліку.

Якщо накопичувач використовується виключно для власного споживання без відпуску електроенергії в мережу, режим його роботи та технічні заходи, що запобігають відпуску електроенергії в мережу, доцільно належно задокументувати. Для участі в балансуванні, допоміжних послугах або інших сегментах ринку застосовуються відповідні ринкові договори та правила.

7. Газова генерація та когенерація

Газові генератори та когенераційні установки можуть використовуватися в моделі активного споживача за чинними правилами. Для електричної частини застосовуються загальні правила щодо власного споживання, ліцензування та продажу надлишку.

Когенераційний проєкт потребує окремої оцінки електричної та теплової частин. За Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV та Ліцензійними умовами з виробництва теплової енергії ліцензія на виробництво теплової енергії не потрібна, якщо теплова енергія виробляється для власних потреб і не призначена для продажу за договором. Для окремих резервних когенераційних установок діють спеціальні винятки, встановлені ліцензійними умовами.

Гарантії походження оформлюються лише для електроенергії з відновлюваних джерел. Когенерація на природному газі сама по собі не дає права на гарантії походження.

8. Будівельні та земельні вимоги

Постанова Кабінету Міністрів України № 77 від 28 січня 2026 року спростила виконання визначених робіт зі встановлення сонячних електростанцій на дахах і фасадах будівель. Для робіт, що підпадають під постанову, не потрібні документи, які дають право на виконання будівельних робіт, а після їх завершення об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Для комерційних і промислових будівель у передбачених постановою випадках зберігається вимога технічного обстеження сертифікованим фахівцем.

Спрощення не скасовує вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». Для пам’яток та інших об’єктів культурної спадщини необхідність погоджень і дозволів перевіряється окремо.

Для наземних генеруючих об’єктів перед придбанням або використанням земельної ділянки потрібно перевірити її категорію, цільове призначення та допустимість розміщення запланованого об’єкта. Якщо чинне цільове призначення не відповідає проєкту, його змінюють у встановленому порядку.

Закон № 3563-IX передбачає спеціальний спрощений порядок зміни цільового призначення для визначених об’єктів і територій у період воєнного стану та протягом п’яти років після його припинення або скасування. Застосовність цієї процедури залежить від місця розташування, категорії землі та виду об’єкта.

9. Екологічні вимоги

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII визначає види планованої діяльності та об’єкти, для яких оцінка впливу на довкілля є обов’язковою. Для проєкту власної генерації необхідність ОВД залежить не від самого факту власного споживання, а від технології, параметрів і місця реалізації проєкту.

Для вітрових, теплових, гідроенергетичних та інших об’єктів застосовуються критерії статті 3 Закону. Наземна сонячна електростанція не підлягає ОВД автоматично лише через встановлену потужність; однак супутні роботи або інші характеристики проєкту можуть самостійно підпадати під критерії статті 3.

10. Податки та імпорт обладнання

Постачання електроенергії за загальним правилом оподатковується ПДВ за ставкою 20%. Податковий кодекс України визначає момент виникнення податкових зобов’язань, правила складання податкових накладних та умови обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Для конкретного підприємства слід враховувати сукупний обсяг оподатковуваних операцій і його податковий статус, а не лише операції з продажу електроенергії.

Доходи від продажу надлишку оподатковуються відповідно до режиму конкретного підприємства. Сумісність моделі продажу зі спрощеною системою оподаткування та інші податкові наслідки варто перевіряти окремо.

На період воєнного стану, але не довше ніж до 1 січня 2029 року, законодавство передбачає пільги з ПДВ та ввізного мита для окремих видів енергетичного обладнання за конкретними кодами УКТ ЗЕД. Пільги не поширюються автоматично на будь-який генератор, інвертор, сонячний модуль чи накопичувач. Перед імпортом обладнання необхідно перевірити код УКТ ЗЕД, технічні характеристики, походження товару та норми, чинні на дату митного оформлення.

11. Гарантії походження та перевірка проєкту

Постанова Кабінету Міністрів України № 227 запровадила українську систему гарантій походження електроенергії з відновлюваних джерел. Гарантії видаються відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV та правил відповідного реєстру.

Активний споживач із відновлюваною генерацією може отримувати гарантії походження і щодо електроенергії, спожитої для власних потреб, якщо виконані вимоги реєстру. Гарантія походження підтверджує відновлюване походження електроенергії, але не замінює договір за механізмом самовиробництва, не визначає ціну та не є платіжним інструментом.

Перед запуском проєкту слід узгодити правову модель, потужність на кожній площадці вимірювання, порядок продажу надлишку, приєднання та облік, режим накопичувача, вимоги до когенерації, будівельні й земельні питання, ОВД, податки, імпорт обладнання та, для ВДЕ, реєстрацію гарантій походження.

Часті запитання

Чи потрібна ліцензія для виробництва електроенергії для власних потреб в Україні?

Ні, якщо електроенергія виробляється без мети продажу та споживається для власних потреб. Водночас можуть застосовуватися вимоги до приєднання, обліку, будівництва та інших аспектів проєкту.

Чи може бізнес продавати надлишок без виробничої ліцензії?

Так. Активний споживач може продавати надлишок за механізмом самовиробництва. До 1 січня 2028 року активні споживачі та треті особи, приєднані до їхніх електричних мереж, не потребують виробничої ліцензії, якщо встановлена потужність відповідних генеруючих електроустановок на одній площадці вимірювання не перевищує 20 МВт. Для інших моделей застосовуються загальні ліцензійні пороги та спеціальні правила.

Хто купує надлишок електроенергії активного споживача?

Покупцем є електропостачальник, з яким активний споживач уклав договір купівлі-продажу електроенергії за механізмом самовиробництва. Для побутових і малих непобутових споживачів може застосовуватися модель із постачальником універсальних послуг. Оператор системи розподілу керує мережею, але не є покупцем надлишку.

Чи можна використовувати газову генерацію в механізмі самовиробництва?

Так, чинні правила охоплюють газові генератори та когенераційні установки. Для конкретної установки потрібно перевірити технічну конфігурацію та застосовні правила.

Чи потрібні будівельні дозвільні документи для встановлення сонячної електростанції на даху?

Для робіт, що підпадають під постанову Кабінету Міністрів України № 77 від 28 січня 2026 року, діє спрощений будівельний режим. Для комерційних і промислових будівель у передбачених випадках залишається вимога технічного обстеження, а для об’єктів культурної спадщини діють окремі правила.

Чи ліцензується зберігання електроенергії так само, як її виробництво?

Ні. Зберігання енергії є окремим видом діяльності. За загальним правилом ліцензія потрібна, якщо встановлена потужність установок зберігання енергії на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт, однак для окремих конфігурацій закон передбачає винятки.

Чи замінюють гарантії походження договір за механізмом самовиробництва?

Ні. Вони підтверджують відновлюване походження електроенергії, але не замінюють договір, не визначають ціну та не є платіжним інструментом.

Як DLF може допомогти

DLF attorneys-at-law підтримує українські та іноземні компанії на всіх етапах реалізації проєктів власної генерації та зберігання енергії: від вибору регуляторної моделі та перевірки ліцензійних вимог до структурування договорів, приєднання до мережі, земельних і будівельних питань, податкового аналізу та імпорту обладнання. Для таких проєктів особливо релевантні практики DLF у сфері альтернативної енергетики та податкового права.

Ярослав Анікєєв, радник — DLF attorneys-at-law

Контакти: +380 44 384 24 54, info@dlf.ua

Цей матеріал призначений для загального ознайомлення. Застосування описаних підходів залежить від обставин конкретної ситуації та потребує окремої правової оцінки.