Організація трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні
Вступ
1. Укладення трудового договору
2. Переведення та зміна істотних умов праці
3. Розірвання трудового договору
3.1. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
3.2. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
4. Час роботи та відпочинку
5. Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників
6. Оплата праці
7. Відпустки на період воєнного стану
8. Призупинення дії трудового договору
9. Організація кадрового діловодства
23 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначаються особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами, на період дії воєнного стану в Україні.
1. Укладення трудового договору в умовах воєнного стану
На період дії воєнного стану в Україні сторони за згодою визначають форму трудового договору. Тепер дозволено відступати від вимоги щодо письмової форми трудового договору у випадках, для яких вона є обов’язковою за звичайних обставин, зокрема:
- при організованому наборі працівників;
- при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними та геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров’я;
- при укладенні контракту;
- при укладенні трудового договору з фізичною особою;
- при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу тощо.
Умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
Роботодавцю надано право приймати нових працівників за строковими трудовими договорами на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника, незалежно від причин його відсутності.
2. Переведення та зміна істотних умов праці в умовах воєнного часу
Український роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я), без його згоди та без повідомлення за 2 місяці, за умови дотримання наступних умов:
- переведення здійснюється лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей;
- оплата праці за виконану роботу повинна бути не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Виняток: переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії, вимагає згоди працівника.
3. Розірвання трудового договору під час воєнного стану
3.1. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
Працівник має право на розірвання трудового договору за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (без дотримання двотижневого строку попередження) у зв’язку з веденням бойових дій у районах, у яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівника.
Винятки: працівник залучений до:
3.2. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
За наявності законних підстав допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Датою звільнення при цьому зазначається перший робочий день за днем закінчення тимчасової непрацездатності або після закінчення відпустки.
Винятки:
- відпустка у зв’язку вагітністю та пологами;
- відпустка для догляду за дитиною.
Вимога щодо попередньої згоди первинної профспілки на звільнення працівника з ініціативи роботодавця застосовуються лише до випадків звільнення працівників, обраних до профспілкових органів.
4. Час роботи та відпочинку в умовах воєнного стану
Максимальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану в Україні:
- нормальна – 60 годин/тиждень (замість 40 годин);
- скорочена – 50 годин/тиждень.
5- або 6-денний робочий тиждень роботодавець встановлює за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (з 42 годин).
Не застосовуються норми українського трудового законодавства щодо:
- скороченої тривалості роботи у нічний час, напередодні святкових, неробочих і вихідних днів, а також виняткового порядку залучення працівників до роботи у ці дні та відповідної компенсації;
- заборони перевищення надурочних робіт чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
До роботи в нічний час не залучаються без їхньої згоди:
- вагітні жінки;
- жінки, що мають дітей віком до одного року;
- особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
5. Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників
Дозволено застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Виняток: вагітні жінки і жінки, які годують дитину віком до 1 року.
Працівники, які мають дітей, на час дії воєнного стану дозволено за їхньою згодою залучати до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та неробочі дні, скеровувати у відрядження.
6. Оплата праці
Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Але роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Торгово-промислова палата України (далі – ТПП) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, 28 лютого 2022 року на сайті ТПП України було розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, тепер є можливість за необхідності роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.
Якщо своєчасно виплати заробітну плату внаслідок ведення бойових дій неможливо, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
7. Відпустки на період воєнного стану
У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Решта належних днів відпустки повинна надатися після закінчення дії воєнного стану в Україні.
Роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах віднесених до критичної інфраструктури.
Винятки:
- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
- відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Український роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати, не дотримуючись обмеження щодо строку її тривалості 15 календарними днями на рік.
8. Призупинення дії трудового договору
Законодавець увів термін «призупинення дії трудового договору», який означає:
- тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і
- тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Причиною призупинення може виступати військова агресія проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Про призупинення дії трудового договору сторони за можливості мають повідомити одна одну в будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.
Крім того, на час військового стану в Україні дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.
9. Організація кадрового діловодства
Організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів на час воєнного стану здійснюється на розсуд роботодавця.
Водночас, Мінекономіки України у своєму коментарі до Закону зазначає, що для забезпечення дотримання прав працівників обов’язковою залишається вимога до роботодавця стосовно ведення достовірного обліку виконаної працівником роботи та витрат на оплату праці.