Отримання ліцензії на працевлаштування за кордоном

Останні роки в Україні спостерігається збільшення українців, які активно їдуть працювати за кордон. За офіційними даними за 2019 рік кількість трудових мігрантів з України склала приблизно 3 мільйони осіб. Основними країнами трудової міграції є Польща Чехія, Португалія, Італія, Канада.

За таких обставин, українці часто звертають увагу на фірми-посередники, які пропонують швидко знайти роботу та оформити візу або дозвіл на працевлаштування у відповідній країні. Легальні фірми-посередники мають усі реєстраційні документи та ліцензії на посередницькі послуги з працевлаштування за кордоном від Міністерства економічного розвитку України.

Якщо компанія бажає вести посередницьку діяльність в працевлаштуванні за кордоном, то така діяльність здійснюється виключно на підставі ліцензії, яка є єдиним документом дозвільного характеру і надає право суб’єктові господарювання здійснювати посередництво в працевлаштуванні громадян України за кордоном.

Порядок видачі ліцензії та ліцензійні умови провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1060 від 16 грудня 2015 року.

Основним документом для отримання ліцензії на працевлаштування за кордоном, який необхідно подати до Міністерства економічного розвитку України, є заява на отримання ліцензії.

Інші документи можна розділити на дві групи:

1. Документи від української компанії, яка отримує ліцензію:

документ на право власності на приміщення або договір оренди. Приміщення обов’язково має відноситись до нежитлового фонду, має бути обладнане комп’ютерною технікою та принтером. На вході в приміщення має розміщуватись інформація про графік роботи та найменування ліцензіата;
копія зовнішньоекономічного договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, укладеного з іноземним суб’єктом господарювання, невід’ємним додатком до якого є завірений іноземним роботодавцем проект трудового договору (контракту), що укладається українською мовою чи мовою, що використовується у державі перебування, який повинен містити зобов’язання, взяті на себе іноземним роботодавцем, та інформацію про умови праці. Ці документи викладаються двома мовами (українською та мовою іноземного партнера) або лише мовою партнера. У випадку викладення договорів іноземною мовою ці документи обов’язково перекладаються на українську мову, підпис перекладача засвідчується нотаріально. В проекті трудового договору обов’язково повинна міститись інформація про умови праці, тривалість робочого часу, соціальні гарантії, розмір заробітної плати в гривневому еквіваленті (не менше ніж мінімальна заробітна плата в країні працевлаштування), розмір страхових внесків;
довідка про відсутність контролю за діяльністю здобувача ліцензії (ліцензіата) осіб — резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України.

2. Документи від іноземного партнера:

копія документа, що підтверджує факт реєстрації іноземного партнера, інформація про реєстрацію іноземної компанії (витяг або виписка з реєстру іноземної держави);
копія дозволу або ліцензії на працевлаштування іноземців (якщо його наявність передбачено законодавством іноземної держави);
копія документа (зазвичай таким документом є договір/контракт), що підтверджує відносини між іноземним посередником та іноземним роботодавцем;
копія ліцензії або дозволу на посередницьку діяльність з працевлаштування іноземних громадян, виданого уповноваженим органом держави працевлаштування;
копія колективного договору між відповідним іноземним роботодавцем і профспілковою організацією (якщо колективний договір є) або завірена іноземним роботодавцем копія довідки про те, що такий договір не укладався.

Також Постанова КМУ №1060 містить організаційні вимоги та зобов’язання до ліцензіата щодо провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Зокрема, така дільність повинна проваджуватися тільки в нежитловому приміщенні. Біля входу в приміщення повинна бути розміщена інфомація із зазначенням найменування та режиму роботи ліцензіата, а в самому приміщенні інформація про:

повне найменування ліцензіата, його місцезнаходження та номери телефонів, прізвище, ім’я та по батькові керівника та/або власника;
копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
інформація щодо рішення органу ліцензування про видачу ліцензії або копія ліцензії (у разі наявності), або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням дати видачі ліцензії та органу, що її видав;
перелік держав, до яких згідно з укладеними зовнішньоекономічними договорами (контрактами) про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном ліцензіат має право працевлаштовувати клієнтів;
завірена ліцензіатом загальна інформація про характер майбутньої роботи, види професійної діяльності, за якими пропонується працевлаштування, умови праці та проживання у державі працевлаштування;
контактний номер телефону контролюючого органу в сфері ліцензування;
Закони України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, витяги із Законів України “Про зайнятість населення”, “Про зовнішню трудову міграцію”, “Про захист прав споживачів” у частині надання послуг;
книга відгуків і пропозицій.

Серед основних зобов’язань слід зазначити:

провадження господарської діяльність тільки у межах укладеного між ліцензіатом та іноземним суб’єктом господарювання зовнішньоекономічного договору (контракту);
укладання з клієнтом тільки письмового договору про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;
регулярне подання відомостей про чисельність працевлаштованих за кордоном осіб до органів ліцензування;
надання на запит органу ліцензування інформації про укладені договори про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном;
ведення журналу єдиного обліку клієнтів;
наявність власного веб-сайту.

Зазначимо, що обов’язковою умовою для ведення господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та отримання ліцензії на посередництво у працевлаштуванні громадян України за кордоном є наявність в штаті підприємства працівника з вищою юридичною освітою, якщо такого працівника немає, необхідно укладати договір про юридичний супровід зі сторонніми організаціями, а саме юридичними компаніями або адвокатськими бюро.

Після подачі усіх необхідних документів і якщо надані документи відповідають діючому законодавству, Міністерство економічного розвитку України протягом десяти робочих днів приймає рішення про видачу ліцензії з посередництва у працевлаштуванні за кордоном та оприлюднює його на офіційному сайті. І лише після цього ліцензіат на протязі десяти робочих днів в обов’язковому порядку повинен сплатити державне мито за видачу ліцензії. Розмір держмита за отримання ліцензії становить розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття рішення про видачу ліцензії (станом на 1 липня 2020, 2 197 грн.). Несплата держмита у визначений законом строк є підставою для анулювання ліцензії.

Також, слід зазначити, що діяльність без одержання ліцензії або порушення умов ліцензійної діяльності тягне за собою накладання адміністративних штрафів від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 гривень) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Всі новини