Екологічний і водний контроль в українській агропромисловості

1. Пестициди й агрохімікати

В Україні пестицидами вважаються токсичні речовини, їх сполуки та суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів.

До агрохімікатів належать органічні, мінеральні й бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, призначені для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Перелік пестицидів та агрохімікатів, які можуть використовуватись на території України, визначається на підставі Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Цей реєстр є відкритим й оновлюваним і є доступним на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Всі препаративні форми пестицидів і агрохімікатів повинні бути зареєстровані в цьому реєстрі. До моменту державної реєстрації забороняється не лише застосування пестицидів та агрохімікатів, а й їх ввезення в Україну, виробництво, торгівля та реклама.

Окремі агрохімікати можна використовувати без реєстрації. Вони внесені до спеціального списку, який є додатком до відповідного українського Закону «Про пестициди та агрохімікати».

Згідно з українським законодавством, пестициди належать до категорії небезпечних вантажів, тому їхнє перевезення підлягає особливим умовам транспортування.

Пестициди можуть зберігатися лише у спеціально обладнаних сховищах, які відповідають чинним державним стандартам і проходять щорічну сертифікацію.

Застосування хімічних препаратів має бути механізовано за допомогою спеціального обладнання та технічних засобів: розпилювачів, обприскувачів тощо.

В Україні існують законодавчі обмеження щодо термінів фактичного застосування пестицидів у польових роботах, погодних умов та часу доби, за яких вони можуть бути застосовані. Якщо пестициди використовуються під час польових робіт шляхом розпилення з повітря, це підлягає окремому регулюванню.

Українське законодавство забороняє залучати до роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають допуску до виконання робіт з пестицидами та агрохімікатами, осіб віком до 18 років, а також деякі інші категорії працівників.

Утилізацію тари з-під пестицидів проводять виробники або спеціалізовані підприємства, які отримали відповідну ліцензію. Більшість великих виробників та імпортерів вносять авансові платежі за утилізацію тари. Відповідно, утилізація тари для української агрокомпанії здебільшого полягає у її поверненні виробнику або передачі відповідній ліцензованій компанії.

Паперову та дерев’яну тару повинні знищувати знову ж таки ліцензовані підприємства, але, переважно, фермери або агрокомпанії її просто спалюють.

Порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

2. Викиди

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря можуть здійснюватися тільки після отримання підприємством дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. До таких підприємств в агросекторі належать, наприклад, елеватори, які експлуатують зерносушарки.

Всі елеватори, які планують експлуатувати зерносушарки, зобов’язані отримувати такий дозвіл. Видає його Департамент екології та природних ресурсів відповідної облдержадміністрації. Дозвіл видається безкоштовно протягом 30 днів від дати надходження заяви.

3. Відходи

Поводження з відходами в аграрній сфері здебільшого регулюється загальними екологічними нормами. В Україні законодавство про поводження з відходами покладає на агрокомпанії такі обов’язки:

запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
забезпечувати приймання й утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогосподарських підприємств;
вести облік, визначати склад і властивості утворюваних ними сільськогосподарських відходів;
забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення й псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;
брати участь у будівництві об’єктів поводження з відходами;
забезпечувати їх переробку чи видалення;
не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях або об’єктах;
здійснювати контроль за станом місць або об’єктів розміщення власних відходів;
своєчасно вносити збір за розміщення відходів та інше.

Окремо регулюється поводження з відходами, пов’язаними із застосуванням пестицидів та агрохімікатів, а також з відходами тваринного походження (мертві тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції з тваринної сировини).

Утилізацію відходів тваринного походження мають здійснювати спеціалізовані компанії.

4. Контроль водокористування

В Україні водокористування може бути загальним або спеціальним.

Загальне водокористування здійснюють громадяни для задоволення їхніх потреб із водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв і з криниць безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування передбачає забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти. Спеціальним не буде вважатися використання води в об’ємі до 5 м³ на добу.

Рентна плата справляється тільки за спеціальне водокористування. Розмір рентної плати залежить від джерела водопостачання (поверхневі або підземні води) та регіону розміщення такого джерела.

Від сплати рентної плати за спеціальне водокористування звільнено агровиробників, які сплачують податки за 4-ю групою платників єдиного податку. Також від рентної плати звільняються агровиробники, які застосовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб.

Крім звільнення від сплати рентної плати за спеціальне водокористування, агровиробники в Україні, які відповідають критеріям 4-ї групи платників єдиного податку, мають право використовувати воду зі свердловин без дозволу на використання надр.

Для здійснення спеціального водокористування необхідно отримати дозвіл, який видається органами Держводагентства. Найпоширенішими випадками, коли українському агровиробнику потрібно отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, є забір води з поверхневих або підземних джерел і використання її для поливу, для власних потреб або для передачі третім особам, а також використання водних об’єктів для рибництва.

Також треба мати на увазі, що у низці випадків, коли закон звільняє агрокомпанію від отримання дозволу на спеціальне водокористування або рентної плати за спеціальне водокористування, все одно існує необхідність отримання дозволів на інші види діяльності. Наприклад, якщо українська агрокомпанія постачає воду громадянам через централізовані мережі, то вона повинна отримати ліцензію на централізоване водопостачання.

Під час зрошення земель агрокомпанії в Україні зобов’язані здійснювати заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення цих земель. Використання в Україні стічних вод для зрошення потребує окремого дозволу місцевих органів влади та погодження з профільними державними органами у сфері санітарної та ветеринарної політики України.

Всі новини