Усиновлення дитини в Україні: порядок та процедура
1. Усиновлення під час війни
2. Що таке усиновлення дитини
3. Хто підлягає усиновленню
4. Хто може усиновити дитину
5. Хто не може бути всиновлювачем
6. Що необхідно зробити, щоб усиновити дитину
7. Усиновлення дитини іноземними громадянами
8. Опіка / піклування
1. Усиновлення під час війни
Війна в Україні вже забрала багато життів, і, на жаль, втрати продовжують зростати. Відповідно, чимало дітей залишаться сиротами. Водночас, багато українців та іноземців будуть готові прийняти таких дітей в свої сім’ї, усиновити їх.
Наразі процедура усиновлення в Україні не працює, тобто, усиновити дитину під час війни практично неможливо. Пов’язано це, зокрема, з неможливістю зібрання всього пакету документів, оскільки велика кількість судів і служб у справах дітей не працює, доступ до реєстрів закритий й отримати відповідні довідки неможливо. Однак охочі вже зараз можуть ознайомитися з процедурою та порядком усиновлення згідно з українським законодавством.
2. Що таке усиновлення дитини
Відповідно до українського законодавства усиновлення – це прийняття всиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Винятком є всиновлення дитини, що є громадянином України, але проживає за її межами, оскільки в такому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.
3. Хто підлягає всиновленню
Всиновленню підлягають тільки ті діти, яким офіційно надано статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям, батьки якої:
- позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми або недієздатними (на підставі рішення суду);
- оголошені померлими (на підставі свідоцтва про смерть батьків, виданого органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду);
- відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
- перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;
- знаходяться в розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків і відсутність відомостей про місце їхнього знаходження;
- мають тривалу хворобу, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії.
Важливо! Усиновити можна дитину у віці від 2 місяців до 18 років. Крім виняткових випадків, коли за рішенням суду усиновити можна й повнолітню особу, яка є сиротою або позбавлена батьківського піклування до досягнення 18 років.
4. Хто може усиновити дитину
Українським законодавством визначено коло осіб, які можуть бути всиновлювачами. Це:
- дієздатна особа, старша за 21 рік, за винятком, коли всиновлювач є родичем дитини;
- особа має бути старша за дитину не менш як на 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років;
- подружжя;
- особи, які проживають однією сім’єю;
- якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
Важливо! Переважне право при усиновленні мають:
5. Хто не може бути усиновлювачем
- обмежені у дієздатності або визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав, крім випадків, коли ці права були поновлені;
- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;
- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
- страждають на хвороби, які входять до переліку затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України;
- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
6. Що необхідно зробити, щоб усиновити дитину
Щоб стати кандидатом в усиновлювачі, особи, які бажають усиновити українську дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік в кандидати в усиновлювачі до служби (управління) у справах дітей. У разі, коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина або чоловік.
До заяви додаються такі документи:
- копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
- копія свідоцтва про шлюб;
- довідка про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами податкової служби;
- висновок про стан здоров’я кожного заявника;
- засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя);
- довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання;
- копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням кандидата;
- довідка про проходження курсу підготовки з питань усиновлення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з рекомендаціями щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких може усиновити заявник, за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України. У разі, коли громадяни України, які бажають усиновити дитину, є її родичами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками чи батьками-вихователями, така довідка не подається.
У разі усиновлення дитини одним з подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.
Після подання документів служба у справах дітей протягом 10 днів:
- перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;
- проводить бесіду з заявниками, роз’яснює їм права та обов’язки кандидатів у всиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновленення, порядок здійснення контролю за умовами проживання усиновлених дітей;
- відвідує заявників за місцем їх проживання та складає акт обстеження житлово-побутових умов;
- розглядає можливість заявників бути всиновлювачами та готує відповідний висновок;
- у разі позитивного рішення ставить заявників на облік кандидатів у всиновлювачі та видає їм висновок про можливість бути всиновлювачами.
Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину. Служба готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
Після отримання висновку заявники звертаються до місцевого суду за місцем проживання (перебування) дитини із позовною заявою про усиновлення із доданими до неї документами:
- копії паспорту;
- копії свідоцтва про одруження;
- копії свідоцтва про народження дитини;
- характеристика на заявника з місця роботи;
- довідка про доходи;
- характеристика на дитину з навчального закладу;
- висновок служби у справах дітей про можливість бути всиновлювачем;
- довідка про відсутність судимостей;
- довідка про стан здоров’я;
- довідка про реєстрацію за місцем проживання;
- квитанція про сплату судового збору.
Після позитивного рішення суду та набрання ним законної сили, дитина вважається усиновленою, а всиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про всиновлення в присутності представника служби у справах дітей.
7. Усиновлення дитини іноземними громадянами
Процедура усиновлення українських дітей іноземними громадянами здійснюється на загальних підставах, зазначених вище, однак має певні відмінності та нюанси.
Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку у відповідному органі виконавчої влади і досягла п’яти років.
Усиновлення може бути здійснено до закінчення вище зазначеного однорічного строку, а також до досягнення дитиною п’яти років, якщо:
- усиновлювач є родичем дитини;
- дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
- здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім’ю, якщо один з них досяг п’яти років і перебуває на обліку у відповідному органі виконавчої влади не менш як один рік;
- іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
Переважне право на усиновлення дитини – громадянина України мають іноземці, які є:
- родичами дитини;
- громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги (до таких країн належать, зокрема, Польща, Литва, Латвія, Румунія, Молдова, Грузія).
Важливо! На всиновлення дитини іноземцем потрібна згода відповідного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
Цей орган виконавчої влади направляє запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що всиновлюють дитину, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу і тільки після позитивного висновку іноземцю надається право на усиновлення.
Також за усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.
8. Опіка / піклування
Альтернативою усиновленню може стати встановлення над дитиною опіки/піклування. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Якщо дитина досягла 14-річного віку, особа, яка виконувала обов’язки опікуна, стає піклувальником.
Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.