Національний план дій з відновлюваної енергетики в Україні
Вступ
1. Актуальний стан галузі
2. Аукціони з продажу квот
3. Розвиток альтернативної енергетики
13 серпня 2024 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року (надалі – «Національний план»). Цей документ був розроблений, враховуючи поточний стан енергетичної галузі України, зобов’язання України перед ЄС і бажання країни залучити місцеві й іноземні інвестиції в цю сферу.
Реалізація положень Національного плану в повному обсязі дасть змогу, серед іншого:
- збільшити частку енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, у структурі валового кінцевого споживання енергії України у 2030 році до рівня не менш як 27%;
- забезпечити будівництво 100 МВт офшорних вітрових електростанцій;
- забезпечити імплементацію законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії;
- сприяти залученню інвестицій (зокрема іноземних), технологій і об’єктів інтелектуальної власності до процесу розвитку сфери відновлюваних джерел енергії й альтернативних видів палива.
Національний план є загально-стратегічним документом, який передбачає стратегічний напрям розвитку галузі. Однак для досягнення його мети необхідна постійна робота з імплементації норм ЄС, розробки нових нормативних документів і внесення змін до старих нормативних актів.
Наразі в Україні достатньо невирішених проблем на ринку електричної енергії (серед яких неврегульованість тарифів, загальна заборгованість учасників ринку одне перед одним, нерівні механізми врегулювання заборгованості тощо), на які додатково наклалися проблеми через військові дії (знищення або пошкодження генерації та розподільчих систем, недостатність маневрових потужностей тощо).
Тому наскільки цікавим буде Національний план для іноземних інвесторів, залежить від фактичних дій регулятора та Уряду України. Тобто, які норми та як саме буде розроблено, які вимоги буде встановлено та як розвиватиметься нормативна база загалом.
Також слід зауважити, що виконання Національного плану прямо залежить від інтенсивності військових дій і можливості забезпечити гарантування прав інвесторів та страхування їхніх ризиків. Крім того, для розбудови енергетичної системи України необхідно забезпечити безпеку персоналу, захист розподільчих систем, наявність потужностей для балансування.
Національний план є досить цікавим з точки зору розуміння загальної стратегії та напряму руху, але розвиток альтернативної енергетики залежить насамперед від готовності системи прийняти збільшену генерацію. Тому необхідно відслідковувати подальший розвиток і розробку нормативної бази та можливість реалізації Національного плану.
Також Національний план може бути реалізовано тільки за умови дотримання часових рамок, встановлених в розрахунках, які були використані під час розробки Національного плану. Однак в ситуації, що склалася в Україні на сьогодні, коли довгострокове прогнозування неможливе, гарантувати виконання будь-яких глобальних планів вкрай складно.
1. Актуальний стан галузі
Повномасштабна збройна агресія росії суттєво вплинула на функціонування галузі відновлюваної енергетики. Cтаном на початок 2022 року загальний обсяг встановленої потужності об’єктів відновлюваної електроенергетики за “зеленим” тарифом становив більше 9,5 ГВт (10,1 ГВт з урахуванням об’єктів, окупованих до 24 лютого 2022 року), а обсяг інвестицій в галузь – понад 12 млрд. доларів США.
Унаслідок вторгнення росії на територію України у 2022 році було окуповано близько 25% встановленої потужності відновлюваної енергетики. Особливо складна ситуація з вітровими електростанціями: 75% або близько 1,25 ГВт з них розташовані на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей.
Також близько 14% сонячних електростанцій перебувають в окупації (понад 0,6 ГВт). Але навіть за таких умов частка відновлюваних джерел енергії залишається значною: у 2023 році близько 10% електричної енергії було вироблено з використанням енергії сонячного випромінювання та енергії вітру. Враховуючи обсяги виробництва електричної енергії великими гідроелектростанціями, ця частка складала трохи більше 20%.
Загалом протягом 2022-2023 років в Україні введено в експлуатацію понад 650 МВт нових потужностей відновлюваної енергетики, з яких:
- 371 МВт – сонячні електростанції (з них 287 МВт – приватними домогосподарствами);
- 227 МВт – вітрові електростанції;
- 50 МВт – об’єкти біоенергетики (біомаса та біогаз);
- 1 МВт – малі гідроелектростанції.
За останні два роки в Україні було запроваджено ринковий механізм стимулювання розвитку відновлюваної енергетики. Зокрема, замість моделі фіксованих платежів за “зеленим” тарифом (модель feed-in tariff) запроваджені:
- модель ринкової премії (feed-in premium) для існуючих виробників за “зеленим” тарифом та
- модель контрактів на різницю (contract for difference) для майбутніх переможців аукціонів.
Відповідно до моделей ринкової премії (feed-in premium) та контрактів на різницю (contract for difference) виробники електричної енергії з відновлюваних джерел енергії можуть виступати безпосередніми учасниками ринку. При цьому вони можуть самостійно продавати електричну енергію, оптимізуючи свої доходи від виробництва та зменшуючи свої небаланси. Водночас,такі виробники мають право на отримання від Гарантованого Покупця надбавки у вигляді різниці між “зеленим” тарифом або аукціонною ціною та розрахунковою ринковою ціною.
2. Аукціони з продажу квот на будівництво об’єктів
Стимулювання розвитку альтернативної енергетики через проведення аукціонів з продажу квот на будівництво об’єктів альтернативної енергетики в Україні було розроблено ще у 2019 році. Однак проблема, з якою стикнулись під час спроб впровадження цієї моделі підтримки, – необхідність розробки додаткової нормативної бази для таких аукціонів, а також врегулювання дисбалансу між виданими технічними умовами на підключення, фактичною ємністю мережі та необхідністю надання нових технічних умов на підключення переможцям аукціонів.
Крім того, будівництво об’єктів альтернативної енергетики через проведення аукціонів з продажу квот фактично було спрямовано не на підтримку розвитку альтернативної енергетики, а на обмеження такого розвитку та скорочення витрат на оплату за «зеленим» тарифом.
Слід зазначити, що в будь-якому випадку виплата виробникам електроенергії з відновлювальних джерел мала здійснюватися через Гарантованого покупця, якого було створено саме з метою централізованої закупівлі й оплати зеленої енергії.
Альтернативою до Гарантованого покупця є самостійна участь виробників зеленої енергії в ринку електричної енергії. Однак тоді виробники відразу стикаються з низкою проблем:
- ціна на ринку електроенергії зазвичай нижча за ціну за «зеленим» тарифом. Винятком є електростанції, які мали отримати «зелений» тариф після 2022 року, оскільки розмір «зеленого» тарифу був співставним із ціною на ринку;
- прайс-кепи на ринку електричної енергії, які досі діють;
- необхідність самостійного балансування. Підписання договору з Гарантованим покупцем також дає можливість участі в балансуючій групі Гарантованого покупця. А самостійна участь у ринку вимагає або потужностей для самостійного балансування, або вступу в іншу балансуючу групу на ринку.
Тому можна сказати, що Гарантований покупець є хоч і не ідеальним, але принаймні досить стабільним варіантом.
Підчас воєнного стану в Україні загострились проблеми з виплатами Гарантованого покупця, які пов’язані з неврегулюваним механізмом погашення заборгованостей, недостатністю коштів, загальними проблемами на ринку через пошкодження мережі.
Тому в 2023 році було прийнято рішення дозволити виробникам «зеленої» електроенергії тимчасово виходити з балансуючої групи Гарантованого покупця та брати участь в ринку. Раніше, якщо учасник виходив з балансуючої групи, повернутися він вже не міг і втрачав «зелений» тариф.
3. Розвиток альтернативної енергетики в Україні
Щодо подальшого розвитку альтернативної енергетики та надання гарантій іноземним інвесторам розглядаються такі варіанти:
1) проведення аукціонів на продаж квот на будівництво об’єктів альтернативної енергетики
У разі будівництва за результатом аукціону виробник «зеленої» електроенергії отримує право на державну підтримку (фактично – на «зелений» тариф, але за ціною, яку виробник запропонував на аукціоні).
Виплати здійснюватиме Гарантований покупець (або інша ідентична структура, наразі це Гарантований покупець). Проблеми, які є з виплатами, насправді нікуди не подінуться, але якщо регулятор та уряд України приймуть низку нормативних актів, які зараз розробляються спільно з учасниками ринку, ситуація з заборгованостями має покращитися. Крім того, не слід забувати про недостатність коштів в бюджеті та необхідність визначення механізму, який гарантуватиме надходження коштів Гарантованому покупцю для здійснення виплат.
Наразі розглядаються кілька механізмів забезпечення платоспроможності Гарантованого покупця для виконання покладених на нього обов’язків, серед іншого, оплати виробникам «зеленої» електроенергії. Серед таких механізмів – право експортувати електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.
Однак всі ці механізми можливо буде реалізувати лише після стабілізації ситуації в енергетичній системі України.
2) Надання виробникам сертифікатів гарантії походження енергії
Такі сертифікати мають бути видані за європейськими стандартами та надаватимуть виробникам можливість як експорту електричної енергії до ЄС як «зеленої», так і постачання такої енергії українському споживачу (промисловому підприємству), яке отримає право позначення вироблених товарів як «безвуглецевих» із перевагами, що їх надає такий статус відповідно до CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism – механізм вуглецевого коригування імпорту).
3) Модель підтримки через feed-in premium
За цією моделлю виробник має право самостійно продавати енергію на ринку й отримувати від Гарантованого покупця доплату в розмірі різниці між ціною проданої електроенергії та розміром «зеленого» тарифу.
Це дозволить скоротити адміністративні та загальні витрати Гарантованого покупця та забезпечити виробникам більш стабільні виплати.