9 Лютого, 2025

Податкові спори в умовах воєнного часу в Україні

Вступ

1. Підтвердження неможливості виконання податкових обов’язків

2. Анулювання статусу платника ПДВ

3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

 

Після початку повномасштабного вторгнення рф у 2022 році для українського бізнесу було введено низку пільг і пом’якшень у сфері оподаткування.

Проте, починаючи з 2023 року, спостерігається тенденція поступового перегляду та скасування таких преференцій.

Наприклад, із серпня 2023 року були поступово скасовані обмеження на проведення податкових перевірок.

Така ситуація зумовила зростання кількості судових спорів у сфері оподаткування. Аналіз судової практики в цих спорах дозволяє запобігти порушенням в оподаткуванні та бути готовим до захисту інтересів компанії від необґрунтованих вимог фіскальних органів.

1. Підтвердження неможливості виконання податкових обов’язків

У 2022 році змінами до Податкового кодексу України була встановлена можливість звільнення платника податків від відповідальності за низку порушень у разі неможливості своєчасно виконати податковий обов’язок. Це стосувалося:

• дотримання термінів сплати податків та зборів;
• подання звітності та документів;
• реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних;
• розрахунків коригування тощо.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання податкових обов’язків Міністерство фінансів України врегулювало в липні 2022 року. У цьому ж порядку був встановлений перелік документів, які подаються на підтвердження такої неможливості.

Цей порядок вплинув практично на всі категорії податкових спорів.

Відповідно, на сьогодні сформувалася судова практика щодо оскарження рішень фіскальних органів щодо можливості виконання податкових обов’язків.

Ця практика неоднозначна і не завжди на користь платника податків. Навіть більше, спостерігається тенденція зростання підтримки судами позиції фіскальних органів.

Для прикладу, у 2023 році Верховний Суд України зробив чіткі висновки про те, що для звільнення від виконання податкових обов’язків обставини неможливості повинні бути реальними й об’єктивними, а не формальними.

В одній зі справ платник податків подав об’ємний пакет документів на підтвердження неможливості виконання своїх податкових обов’язків, що містив підтвердження руйнування виробничих потужностей, відкриття кримінальних справ щодо руйнування нерухомого майна компанії, повідомлення місцевих органів влади та самоврядування тощо.

Проте суд не визнав такі обставини достатніми. Причиною цього суд вважав відсутність доказів ведення господарської діяльності за місцем реєстрації та зберігання знищеного обладнання, недостатність поданих документів для підтвердження факту втрати обладнання або фінансових документів саме через бойові дії.

Крім того, платник податків не довів, що в нього не було достатніх коштів для сплати податків. Більше того, компанія реєструвала податкові накладні у 2022 році, і суд розцінив це як підтвердження здатності компанії виконувати податкові зобов’язання.

Такі тенденції в судових спорах необхідно враховувати, передусім приймаючи рішення про подання заяви про неможливість виконання податкових обов’язків. Для цього необхідно:

• уважно проаналізувати фактично наявні обставини та порівняти їх із підставами, визначеними нормативними актами. Треба врахувати, що не всі обставини, які реально заважають платнику податків виконати податкові зобов’язання, можуть бути такими підставами;
• визначивши такі обставини, необхідно чітко встановити, чи можуть вони бути підтверджені саме тими документами, перелік яких встановлено відповідним законодавством. Саме це суд перевірятиме насамперед;
• уважно поставитися до обґрунтування причинно-наслідкового зв’язку між обставинами, які компанія вважає підставою для неможливості виконання податкових обов’язків, та власне такою неможливістю. Наприклад, просто факт обстрілу міста, якщо не було знищення виробничих потужностей або документів підприємства, не буде такою підставою.

2. Анулювання статусу платника ПДВ

Відповідно до українського законодавства, якщо платник ПДВ не подає декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, це може бути підставою для анулювання статусу платника ПДВ.

В умовах воєнного стану це може статися через об’єктивну неможливість платника податків виконати свій обов’язок, наприклад, через обстріли, знищення майна та документації, окупацію території, де знаходиться компанія або її потужності, мобілізацію керівника.

Ця ситуація є достатньо поширеною та породжує окрему категорію судових справ у сфері оподаткування.

Верховний Суд України висловив позицію, що платник податків має вчиняти активні дії – подати до податкових органів заяву та підтверджувальні документи щодо неможливості виконання податкових обов’язків. Суд звернув увагу на те, що зміни до податкового законодавства України дозволяють платникам податків звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку за певних обставин. Водночас закон зобов’язує платника податку вчинити певну дію – подати відповідну заяву до контролюючого органу. Якщо платник податків цього не зробив, то і розраховувати на звільнення від відповідальності він не може.

Крім того, як випливає з рішення суду, платник податків не може посилатися на відсутність уповноваженої особи, якщо така особа водночас реєструвала податкові накладні. Суд звернув на це увагу і встановив, що компанія фактично мала можливість подати декларацію з ПДВ, раз мала можливість реєструвати податкові накладні. Або хоча б повідомити фіскальні органи про неможливість виконати свій обов’язок.

Треба враховувати, що суди комплексно підходять до дослідження обставин неможливості виконання податкових обов’язків. Для якісного захисту своїх інтересів компаніям потрібно не тільки встановити обставини неможливості виконання податкових обов’язків. Треба обов’язково визначити, чи були в компанії фактичні можливості, якими вона не скористалася. Відсутність таких потенційних можливостей необхідно підтвердити документами, відповідно до законодавчо встановленого переліку.

3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Ця категорія судових спорів є яскравим прикладом того, як позиція судів може кардинально змінюватися навіть протягом року. Формуючи правову позицію для захисту інтересів компанії або приймаючи рішення щодо здійснення фактичних дій компанією, необхідно актуалізувати інформацію щодо позиції судів буквально на момент ухвалення управлінських рішень.

У цьому випадку йдеться про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в умовах карантину.

Верховний Суд у лютому 2024 року дійшов висновку, що пеню, встановлену Податковим кодексом України, нараховують у порядку, визначеному Законом України, який регулює валютні операції. При цьому в період дії карантину платникам податків не нараховують пеню за порушення строку розрахунків в іноземній валюті. Пеня, нарахована, але не сплачена за цей період, списується на підставі відповідних положень Податкового кодексу України.

Проте вже в липні 2024 року Верховний Суд змінив свою позицію.

Компанія звернулася до суду з позовом про скасування нарахованої їй пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Розглядаючи цю справу, Верховний Суд зазначив, що Закон України, який регулює валютні операції в Україні, є спеціальним законом. Як спеціальний закон, він визначає правові засади здійснення валютних операцій та встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Цей Закон не регулює процедуру ухвалення рішення про нарахування пені як виду санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті. Такий порядок встановлений положеннями Податкового кодексу України. Але, на думку суду, це не означає, що на правовідносини у сфері здійснення валютних операцій поширюються всі положення Податкового кодексу України. Відповідно, суд дійшов висновку, що в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті застосовуються саме норми Закону України, який регулює валютні операції.

Своєю чергою, пеня, передбачена цим законом за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в період карантину, нараховується на загальних підставах. До такої пені не може бути застосоване передбачене Податковим кодексом України звільнення від сплати.

Ба більше, Верховний Суд звернув увагу на те, що введення воєнного стану в Україні також не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки української компанії коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічних контрактів.

Зазначені вище тенденції свідчать про зростання контролю з боку фіскальних органів, і така тенденція, швидше за все, зберігатиметься протягом 2025 року.

За таких обставин компанії повинні активно захищати свої інтереси, не лише реагуючи на дії фіскальних органів. Необхідно активно планувати власні дії з урахуванням перспективи судового захисту своїх інтересів.

За належної підготовки аргументації та доказів, а також врахування актуальної судової практики у провадженні щоденної діяльності, такий захист буде справді ефективним.